Школа моя величава
Вікнами дивиться в світ.
Наче в букет пов'язала
Мрії окрилених літ.



Минають роки й покоління,
Маленький дорослим стає.
Та крила
в житті орлині
Нам рідна школа дає.




Школа - серце нашого села, центр його освіти, культурного й духовного життя. Адже не одне покоління ощівчан виховувалося і здобувало знання у стінах рідної школи. А їхні наставники були й залишаються тими найкращими представниками сільської інтелігенції, котрі і в непрості часи продовжували нести світло науки і знання, сіяти розумне, добре і вічне. Знати і пам'ятати їхні імена - наш громадянський обов'язок.
Село Ощів розташоване на південному сході від районного центру Горохів. Коріння його історії сягає у сиву давнину - до 1545 р. За переказами старожилів, у селі здавна діяла церква, і саме при ній діти навчалися грамоти. Пізніше, приблизно у середині XIX століття, була відкрита школа, у якій навчалися тільки хлопчики. А з 1891 року, за свідченням архівних матеріалів, у церковно-приходській школі навчалися і хлопці, і дівчата. Ця школа діяла до початку першої світової війни, під час якої село зазнало великих руйнувань. Жителі повернулися з евакуації у 1918 році і відновили школу. У ці часи вчителем у ній був Павлосюк О.В.
20-30 роки увійшли в історію нашого краю як період нищення української школи, оскільки територія перебувала під владою Польщі. А тому відповідно до ухваленого 3 серпня 1924 року закону "Про державну мову управління в органах самоврядування" у школі запроваджувалося викладання польською мовою. Учителями працювали лише поляки. Старожили села зберегли в пам'яті прізвище подружжя вчителів, які працювали у школі у 1936-39 роках, - Зінкевич Й.В. та М.К. Основними предметами були польська мова, арифметика, історія, географія. У цей час навчалися у школі, зокрема, Іван Бондарук, Федір Дмитрук, Андрій Їжевський, Ольга Давидова, Галина Дмитрук, Євгенія Жук та інші.
Коли в село прийшла радянська влада, поляки виїхали, у тому числі й учителі. У цей передвоєнний час у школу прийшла працювати Агафія Євстахіївна Вержанська. Вона викладала історію, була ініціатором багатьох цікавих справ у школі. Та 22 червня 1941 року, у перший же день війни, вчителька загинула від розриву бомби на шкільному подвір'ї. Похована на сільському цвинтарі у селі Ощів.
Коли німецькі фашисти захопили село, навчання у школі припинилося, а саме приміщення школи було спалене. У 1944 році навчання відновилося у приватній польській хаті у надзвичайно складних умовах. Не було паперу, зошитів, книжок, учням бракувало одягу, взуття, шкільного приладдя, проте школу відвідувало понад 30 дітей віком від 7 до 11 років. Першою вчителькою у повоєнні роки була Мельник М.В. Згодом директором школи було призначено Ліщук Діну Никифорівну, яка до цього працювала у селі Озерці. Зруйновану під час війни школу було відновлено на Ліщук Д.Н. з родиною новому місці - перевезено у центр села. Усі жителі надавали посильну допомогу у відбудові школи. Були відкриті нові класні кімнати, з кожним роком зміцнювалася матеріально-технічна база школи. У цей час у школі працювали Верб'юк Ольга Павлівна - вчителька української мови та літератури, Шлапак Феодосія Петрівна - вчителька початкових класів, Шостак Назар Захарович - учитель математики, Міщук Василь Миколайович - учитель фізкультури та інші.
У 50-60 роках у школі навчалося 130-140 учнів із сіл Ощів і Терешківці. У цей час вже гостро ставилося питання про виконання закону про загальнообов'язкове навчання.
У 1960 році Ліщук Діна Никифорівна померла. Директором школи було призначено Костюка Петра Михайловича.
Старе приміщення школи вже не відповідало вимогам освітніх завдань, а тому за ініціативи профспілкової організації школи, зокрема тодішнього голови профкому Дубінського Василя Кузьмовича, було проведено батьківські збори, на яких було вирішено добудувати школу.
Значну допомогу в цьому питанні надав виконком сільської ради, зокрема його голова Карпунь Василь Йосипович, а також правління колгоспу імені Матросова на чолі з головою Загоруйком Петром Давидовичем. Були виділені кошти на два каркасні будинки, які були об'єднані в побудові і дали чотири класні кімнати. Оформлено також і спортивний майданчик.
У цей час піонервожатою у школі працювала Пастижевська В.В. Нею були організовані перші гуртки самодіяльності: танцювальний, хоровий, драматичний. Згодом ці добрі творчі починання підтримали і продовжили вожаті Сасюк С.О. та Дерепайло К.В., Макієнко Г.О. та Боровик Т.І.
Творчо працювали вчителі-предметники: математики - Осадчук Олена Марківна, української мови - Карасюкевич Ніна Іванівна, іноземної мови - Дубінський Василь Кузьмович, хімії і біології - Костюк Петро Михайлович, історії - Боліло Марія Пилипівна.
У 1960 році вчителька Боліло М.П. вибула у Київську область, а на посаду вчителя історії було призначено Бабій Ганну Федорівну - творчу й неординарну особистість, нашу гордість, яка у 1978 році була удостоєна високого звання Заслужений учитель України. Вчителька не тільки давала міцні знання, а й вела цікаву туристсько-краєзнавчу роботу. Учні брали активну участь у вивченні історії рідного краю, були переможцями районних олімпіад, історико-краєзнавчих конференцій, учасниками обласних змагань із туризму і краєзнавства. На основі зібраних матеріалів було оформлено музей Бойової слави, кімнату народознавства.
У 60-і роки активно й самовіддано працювали вчителі 1-4 класів Скрипченко Галина Іванівна, Мазарчук Антоніна Лук'янівна, Бабич Ніна Митрофанівна, Казун Марія Володимирівна. Вони були ініціаторами творчого освітянського змагання із вчителями Терешківцівської початкової школи.
Значну роль у ліквідації неписьменності та розвитку освіти наших односельчан відігравала відкрита при денній загальноосвітній спочатку вечірня, а згодом філіал заочної школи, директором якого була Кос Галина Олексіївна.
Розв'язання завдань навчально-виховного процесу у 60-х роках вимагало зміцнення матеріально-технічної бази школи, а саме розширення її приміщення. Тому було вирішено розпочати добудову нового корпусу до вже діючих чотирьох класних кімнат. Із цією метою було проведено збори всіх жителів села. Будівництво необхідно було вести господарським способом, тому що вільної підрядної організації на той час не було. Батьки по черзі ходили на будівельні роботи. Таким чином було споруджено підвальне приміщення і перший поверх нового корпусу школи.
У цей час у школі відбулися певні кадрові зміни. Оскільки Костюк Петро Михайлович з 1968 по 1973 рік працював завідуючим Горохівського районного відділу освіти, на посаді директора школи працювала Бабій Ганна Федорівна, активна позиція якої, в тому числі й депутатська діяльність, допомогли знайти підрядчика на завершення розпочатого будівництва - Горохівську міжколгоспну будівельну організацію.
Повністю школа була збудована у 1978 році. Матеріально-технічна база з добудовою школи значно поліпшилась: були відкриті предметні кабінети, бібліотека, їдальня.
Оскільки у 1978 році П.М.Костюк вибув на Львівщину, директором школи було призначено Олександра Григоровича Панасюка, який працював лише два роки, а його наступником став В'ячеслав Пилипович Проскуровський, який працював з 1980 по 1986 рік.
З 1986 року директором школи призначено Андрія Федоровича Годлевського, а заступником директора - Феодосія Олександровича Снітка.
Працюючи над проблемним питанням школи, директор і завуч шукали найефективніші шляхи його вирішення. У колективі школи створено необхідні умови для самоосвіти кожного вчителя, його професійного росту у міжатестаційний період. Вибрано оптимальну структуру методичної роботи: творчі групи А.Ф.Годлевський класних керівників, учителів початкових класів, гуманітарних та природничо-математичних дисциплін. Дирекцією школи було розроблено спеціальну програму вивчення готовності вчителя до саморозвитку, впровадження інновацій та виявлення чинників, що стимулюють самовдосконалення. Ф.О.Снітко
Отож у колективі сталися великі зміни: коли у 60-х роках тільки декілька вчителів мали вищу освіту, то у 80-х роках когорту педагогів школи поповнили її випускники, які після закінчення вузів стали висококваліфікованими фахівцями. Це Снітко Раїса Андріївна, Середа Тамара Іванівна, Годлевська Тамара Миколаївна. Поряд із ними в колектив влилися Левчук Марія Василівна, Ступачинська Ольга Олександрівна, Грищук Ангеліна Іванівна, Шванц Ігор Вікторович, Андрійчук Надія Петрівна, Трачевська Антоніна Володимирівна. Багато уваги педагогічний колектив приділяв всебічному розвиткові вихованців, організації екскурсій, туристичних походів та подорожей.
Згодом у шкільний колектив поповнило молоде покоління, зокрема випускники школи Шеремета Алла Володимирівна, Мельничук Алла Олександрівна, Новосад Наталія Володимирівна, Рафалович Галина Феодосіївна, Притолюк Наталія Романівна, Новосад Віталій Якович, Рафалович Василь Петрович, а також Шоломович Тамара Миколаївна, Марчук Алла
Володимирівна, Біланчук Людмила Валеріївна, Лясковський Володимир Володимирович, Мостенець Андрій Володимирович, Гороть Володимир Іванович. Утворилися педагогічні династії: батьки Феодосій Олександрович і Раїса Андріївна Снітки - дочка Галина Феодосіївна і зять Василь Петрович Рафалович, мати Галина Олексіївна Кос - дочка Наталія Володимирівна і зять Віталій Якович Новосади.
Педагогічний колектив результативно працює над програмою виявлення і підтримки обдарованих учнів, створення оптимальних умов для розвитку кожної особистості.
Дирекція школи чітко спрямовує роботу з молодими спеціалістами, організацію наставництва у школі, проведення різноманітних практичних занять, взаємовідвідування уроків. Новий зміст вкладається у проведення всіх форм методичної роботи, використання сучасних технологій, оформлення навчальних кабінетів.
22 квітня 2011 року школа зазнала великої втрати - помер її багаторічний директор Андрій Федорович Годлевський. Світла пам'ять про цю чудову людину, талановитого педагога й мудрого організатора навіки залишиться у вдячній пам'яті учнів та колег.
Життя продовжується. Нині у школі молоде й ініціативне керівництво, творчий тандем однодумців - директор Наталія Романівна Притолюк та заступник директора Галина Феодосіївна Рафалович. Профспілкову організацію школи очолює Віталій Якович Новосад. Дирекція школи, педагогічний колектив роблять усе для того, щоб високо тримати марку якості знань, які дає Ощівська школа. Адже її учні з року в рік стають переможцями та призерами предметних олімпіад, конкурсів, змагань. Школа щорічно займає найвищі позиції у районному рейтингу навчальних закладів І-ІІ ступеня.
Та найбільшою гордістю школи є її випускники, які без проблем продовжують навчання, здобувають професії, досягають фахових вершин і, що найголовніше, - стають добрими і порядними людьми. Повертаючись із близьких чи далеких доріг, не забувають переступити шкільний поріг, не скупляться на слова вдячності наставникам, не соромляться сліз. І приводять сюди вчитися своїх дітей і внуків. Ощівська школа сьогодні - це визнаний культурно-освітній центр села, що впевнено крокує у майбутнє.

Село живе, коли не сплять лелеки,
Із виріїв вертаються далеких,
Приносять діток до домівок тихих,
Нас захищають і відводять лихо.

Село живе, коли сміються діти, 
Коли у травах пломеніють квіти,
Коли пшениці заквітчають поле,
Коли живе, працює рідна школа!

Наша гордість - наші випускники

Мартинюк Володимир Михайлович заслужений працівник сільського господарства
Лінник Єлизавета Сергіївна доктор економічних наук професор Черкаського університету
Андрійчук Леонід Олександрович голова Горохівської районної ради
Притолюк Наталія Романівна директор Ощівської загальноосвітньої школи
Ходоровський Віктор Михайлович кавалер ордена Трудової Слави
Зубко Олексій Антонович кавалер орденів Леніна і Червоного Прапора
Доманський Валерій Володимирович учасник бойових
дій в Афганістані
Кузьмич Альвіан Ярославович кандидат технічних наук, доцент Київського національного аграрного університету
Бродяк Ірина Володимирівна кандидат біологічних наук, доцент кафедри біохімії Львівського університету
Худа Яків Трохимович льотчик-винищувач, полковник у відставці.